Після трьох років падіння продажі вікон у Західній Європі можуть зрости у 2026 році. Проте обсяги залишаються нижчими за попередні рівні, а фінансові результати виробників свідчать про серйозний тиск на прибутковість. Що відбувається з європейською віконною галуззю та чому українським виробникам варто активніше розвивати експорт?

Після трьох років падіння — перші ознаки відновлення

Після трьох років скорочення продажів вікон у Західній Європі 2026 рік може принести зміну тенденції. За прогнозом австрійської дослідницької компанії Interconnection Consulting, обсяг продажів у регіоні збільшиться приблизно на 1,2%.

На перший погляд, це позитивний сигнал. Проте абсолютні показники демонструють іншу картину. У 2023 році в Західній Європі було продано близько 63,6 млн віконних одиниць, тоді як прогноз на 2026 рік становить 59,3 млн.

Отже, навіть за умови реалізації прогнозу ринок залишатиметься приблизно на 6,8% нижчим за рівень 2023 року.

Припинення падіння ще не означає відновлення втрачених обсягів продажів. Невелике зростання після тривалого спаду може свідчити лише про стабілізацію попиту, а не про повернення до сприятливої ринкової кон’юнктури.

Водночас ситуація в різних країнах залишається неоднорідною. За оцінками Interconnection Consulting, у регіоні DACH — Німеччині, Австрії та Швейцарії — продажі можуть зрости на 2,3%, до 16,8 млн віконних одиниць.

Натомість у Великій Британії прогнозують скорочення продажів на 4,9%, приблизно до 8,9 млн одиниць. Це може стати четвертим роком поспіль із негативною динамікою.

У Франції та країнах Бенілюксу аналітики також бачать ознаки поліпшення. Проте говорити про єдину тенденцію для всього європейського ринку поки що передчасно.

Нове житлове будівництво залишається головною перешкодою

Однією з основних причин повільного відновлення європейського ринку вікон аналітики називають слабкість нового житлового будівництва.

Висока вартість будівництва та обмежена доступність житла стримують запуск нових проєктів. Додатковий тиск створюють економічна невизначеність і витрати на фінансування.

Для віконної галузі це має прямі наслідки. Коли девелопери відкладають нові проєкти, виробники отримують менше замовлень, а конкуренція за наявний попит посилюється.

За прогнозом Interconnection Consulting, у 2026 році нежитлове будівництво демонструватиме дещо кращу динаміку, ніж житлове. Продажі вікон для нежитлових об’єктів можуть зрости на 1,7%, до 19,3 млн одиниць, тоді як у житловому сегменті очікується збільшення на 1%, до 40,4 млн.

Важливим джерелом попиту залишається заміна вікон у вже збудованих будинках. Реновація, термомодернізація та підвищення енергоефективності житла можуть підтримувати ринок навіть тоді, коли нове будівництво розвивається повільно.

Саме тому перспективи галузі залежать не лише від кількості нових будівельних проєктів, а й від готовності власників інвестувати в модернізацію наявного житлового фонду.

Польський парадокс: вартість продажів зростає, а прибутковість падає

Ще показовішу картину демонструють дані польської віконної галузі. Вони допомагають зрозуміти, чому позитивна динаміка виручки не завжди означає поліпшення становища виробників.

У вересні 2026 року банк Pekao опублікував галузевий звіт про стан і перспективи польських виробників вікон і дверей. Польща залишається найбільшим експортером цієї продукції в Європейському Союзі, забезпечуючи близько 32% загальної вартості експорту вікон і дверей із країн ЄС.

За даними звіту, у 2025 році вартість реалізованої продукції польської галузі зросла на 4%, до 27,2 млрд злотих. Проте фізичний обсяг реалізації вікон скоротився на 3%.

Інакше кажучи, вартість реалізованої продукції збільшилася, але вікон було продано менше.

Це може бути наслідком підвищення середніх цін, зміни структури продукції та інших чинників. Сам по собі показник виручки не дає змоги визначити, наскільки змінилися реальні обсяги бізнесу.

Ще важливіші дані про прибутковість. За інформацією Pekao, чистий фінансовий результат польської галузі знижувався четвертий рік поспіль. У 2025 році він скоротився ще на 6%, а понад 23% підприємств завершили рік із чистим збитком.

Серед причин аналітики називають зростання витрат на оплату праці, зовнішні послуги та фінансування. У 2021–2025 роках витрати на працю збільшилися приблизно на 63%, а на зовнішні послуги — на 35%. Водночас доходи галузі за цей період зросли на 16%.

Особливо складною була ситуація у виробників пластикових вікон: їхній чистий фінансовий результат у 2025 році знизився на 28%.

Ці цифри свідчать про структурну проблему: навіть за збереження продажів і конкурентних позицій виробникам стає складніше перетворювати виручку на прибуток.

Експортна сила Польщі: переваги є, але вони не гарантують високої рентабельності

Попри складну ситуацію, польська галузь зберігає провідні позиції на європейському ринку. За оцінками Pekao, фізичний обсяг польського експорту вікон і дверей до країн ЄС у 2025 році був приблизно на 20% вищим за середній рівень 2018–2019 років. Водночас він залишався на 9% нижчим за рекордний показник 2022 року.

Це свідчить про збереження конкурентних переваг польських виробників навіть після скорочення експорту порівняно з піковими показниками.

Проте сильні експортні позиції не гарантують високої рентабельності. Підприємство може зберігати замовлення та частку ринку, але відчувати дедалі більший тиск на маржу через заробітні плати, логістику, послуги та фінансування.

Для виробника важливо не тільки продати більше або втримати клієнта. Важливо зробити це на умовах, за яких бізнес залишається прибутковим.

Саме тут криється один із головних уроків польського досвіду для українських компаній: експорт має оцінюватися не лише за кількістю замовлень або географією поставок, а й за його внеском у фінансовий результат підприємства.

Матеріал підготовлено на основі дослідження Interconnection Consulting та секторного звіту польського банку Pekao від 17 вересня 2026 року.

Українським виробникам варто дивитися на Європу не лише як на додатковий ринок збуту

Для української віконної галузі європейський ринок має особливе значення. І не тільки через його масштаб. В умовах війни залежність виключно від внутрішнього попиту створює додаткові ризики для виробників: від нестабільності будівництва та купівельної спроможності населення до безпекових загроз і непередбачуваності замовлень.

Українські компанії, які послідовно збільшують частку експорту, отримують можливість розподіляти ці ризики між різними ринками. За спостереженнями учасників української віконної галузі, підприємства, що розвивають європейський напрям, у низці випадків почуваються впевненіше, ніж компанії, орієнтовані переважно на внутрішнього покупця.

Це не означає, що експорт автоматично забезпечує кращі фінансові результати. Польський приклад доводить протилежне: навіть провідні експортери стикаються зі зниженням прибутковості. Проте зовнішні ринки створюють додаткові можливості для розвитку й зменшують залежність від ситуації в одній країні.

 

Куди рухатися українським експортерам?

1. Диверсифікувати географію продажів.

Зосередження експорту на одній країні створює залежність від її економічної ситуації, будівельного циклу та конкурентного середовища. Тому варто поступово розширювати географію продажів, обираючи ринки з урахуванням логістики, попиту, конкурентів і реальної економіки постачання.

Не обов’язково одночасно виходити в десять країн. Краще побудувати стійку модель роботи на двох-трьох ринках, ніж мати багато формальних контактів без регулярних замовлень.

2. Конкурувати не тільки ціною.

Низька собівартість і конкурентна ціна можуть допомогти українському виробнику отримати першого клієнта в Європі. Але довгострокове партнерство залежить також від стабільної якості, дотримання строків постачання, технічної документації, сервісу та здатності оперативно вирішувати проблеми.

Українським компаніям важливо розвивати продукцію з більшою доданою вартістю, автоматизувати виробництво, оптимізувати витрати та формувати власну репутацію на цільових ринках.

3. Будувати системні канали збуту.

Разові експортні замовлення можуть завантажити виробництво, але не створюють передбачуваності. Значно важливіше побудувати системну роботу з місцевими дилерами, монтажними компаніями, дистриб’юторами та виробниками, для яких українська продукція може стати частиною постійного асортименту.

Це потребує інвестицій у продажі, технічну підтримку, комунікацію та присутність на ринку. Саме такі інвестиції перетворюють експорт із додаткового джерела доходу на окремий напрям розвитку бізнесу.

4. Використовувати можливості реновації та енергоефективного будівництва.

Модернізація будівель і термомодернізація житлового фонду можуть у середньо- та довгостроковій перспективі підтримувати попит на енергоефективні вікна й двері. Для українських виробників це можливість розвивати не лише стандартні конструкції, а й рішення з підвищеними технічними характеристиками, які відповідають вимогам конкретних ринків.

Водночас необхідно враховувати місцеві норми, вимоги до підтвердження характеристик продукції, логістику та особливості каналів продажів. Сам факт відповідності українським вимогам не завжди означає автоматичну готовність продукції до продажу в іншій країні.

5. Рахувати прибутковість експорту, а не лише його обсяг.

Збільшення частки продажів за кордон саме по собі не є достатнім показником успіху. Компанії потрібно розуміти реальну маржинальність експортних замовлень з урахуванням логістики, сертифікації, витрат на продажі, гарантійного обслуговування та фінансування.

Показовий приклад Польщі демонструє: навіть сильні експортні позиції не захищають підприємства від погіршення фінансових результатів. Тому стратегія виходу на зовнішні ринки має передбачати не тільки зростання продажів, а й контроль їхньої економічної ефективності.

Експорт має бути стратегією, а не реакцією на падіння внутрішнього попиту

Європейський ринок не можна вважати простим способом компенсувати нестачу замовлень в Україні. Тут також є конкуренція, ціновий тиск і ризики. Вихід на нього потребує ресурсів, часу та готовності адаптувати бізнес до інших правил роботи.

Проте українським виробникам варто оцінювати експорт не лише через призму сьогоднішніх продажів. Йдеться про побудову компанії, яка здатна працювати на кількох ринках, розвивати власну продуктову пропозицію та не залежати критично від одного джерела попиту.

Європейський досвід показує, що навіть великий ринок не гарантує легкого зростання, а експортна перевага не дорівнює високій рентабельності. Але він також демонструє значення масштабування, географічної диверсифікації та системної роботи з клієнтами.

Для українських виробників стратегічне питання вже полягає не тільки в тому, як продати більше вікон в Україні. Не менш важливо — як побудувати бізнес, який зможе стабільно продавати свою продукцію в Україні та Європі незалежно від коливань окремого ринку.

Справжня експортна стратегія — це не просто пошук покупців за кордоном. Це створення прибуткового бізнесу, здатного конкурувати на різних ринках і зберігати стійкість за несприятливих обставин.

Автор Олег Кесслер