Менше тепловтрат — уже недостатньо. Майбутнє скління має одночасно керувати сонячним теплом, забезпечувати комфортне природне освітлення та враховувати вплив світла на здоров’я людини. Професор Стефан Белінг з архітектурного бюро Foster + Partners пояснює, як змінюватимуться вимоги до скла й фасадів.

Вікно майбутнього — це не просто конструкція з хорошими показниками теплоізоляції. Це інструмент управління енергією, світлом і комфортом усередині будівлі. Такий підхід дедалі більше впливатиме на архітектуру, технології виробництва скла та вимоги до світлопрозорих конструкцій.

Про це в інтерв’ю, опублікованому 13 жовтня  напередодні міжнародної виставки glasstec 2026, розповів професор Стефан Белінг з архітектурного бюро Foster + Partners. Він переконаний: майбутнє скління визначатиметься не гонитвою за одним технічним показником, а здатністю комплексно відповідати на кліматичні та людські потреби.

Від коефіцієнтів до керування сонячним спектром

Теплопередача через вікно залишається важливою характеристикою. Проте, на думку Белінга, сама по собі вона не дає повної відповіді на питання, наскільки ефективним буде скління в реальних умовах експлуатації.

Не менш важливо, як скло взаємодіє із сонячним випромінюванням: яку його частину пропускає всередину, яку відбиває, а яку затримує. При цьому необхідно зберігати корисне природне освітлення, не допускаючи надмірного нагрівання приміщень і дискомфортних відблисків.

Саме тут особливого значення набувають функціональні покриття скла. Їхній розвиток дає змогу дедалі точніше керувати тепловими й оптичними властивостями скління.

Для виробників вікон це означає, що вибір склопакета має дедалі більше залежати від призначення будівлі, її орієнтації, клімату та режиму використання. Рішення, яке добре працює на одному фасаді, не обов’язково буде оптимальним на іншому.

Штучний інтелект змінює підхід до проєктування

Ще один напрям, який може суттєво вплинути на майбутнє скління, — застосування штучного інтелекту в архітектурному проєктуванні.

За словами Белінга, традиційні методи змушують проєктувальників працювати з обмеженою кількістю параметрів одночасно. Цифрові інструменти дають змогу аналізувати тисячі можливих комбінацій, враховуючи орієнтацію фасаду, сонячне випромінювання, природне освітлення, тепловий комфорт, витрати енергії, кількість використаних матеріалів і вартість будівництва.

Це відкриває можливість шукати рішення, у яких не доводиться оптимізувати один показник ціною погіршення інших.

Водночас Белінг наголошує: мета застосування ШІ — не створювати складніші будівлі заради самої складності, а проєктувати ефективніші споруди, що потребують менше матеріалів та енергії.

Для скляної галузі це перспективний напрям співпраці виробників, архітекторів, інженерів і розробників програмного забезпечення.

Фасад має адаптуватися до клімату

Кліматичні зміни, за оцінкою архітектора, не просто формують новий тренд у будівництві, а змінюють самі принципи проєктування.

Статичний фасад, розрахований на незмінні умови, дедалі частіше поступатиметься рішенням, здатним адаптуватися до погоди та сезону. У сонячну погоду потрібен захист від перегрівання, у холодну — теплоізоляція та можливість використовувати корисні сонячні надходження, а за сприятливих умов — природна вентиляція.

Окремий виклик — модернізація вже наявних будівель. Замість демонтажу цілих фасадів доведеться шукати способи замінювати скління, додавати сонцезахист, покращувати теплоізоляцію та організовувати вентиляцію.

Це означає, що дедалі більшої ваги набуватимуть не лише характеристики нової конструкції, а й можливість її модернізації, ремонту та адаптації протягом усього строку експлуатації будівлі.

Природне світло — питання не лише архітектури

Ще один аспект, який Белінг пропонує враховувати значно уважніше, — вплив денного світла на здоров’я людини.

Інтенсивність, час надходження та спектральний склад світла впливають на фізіологічні процеси. Тому завдання скління полягає не просто в тому, щоб зробити приміщення світлим, а в тому, щоб забезпечити якісне природне освітлення, одночасно контролюючи перегрівання та відблиски.

На думку архітектора, це потребуватиме тіснішої співпраці між архітекторами, інженерами, фізиками та фахівцями з медицини й нейронаук.

Таким чином, вікно стає сполучною ланкою між людиною та зовнішнім середовищем. І його якість дедалі складніше оцінювати за одним параметром.

Що це означає для віконної галузі?

Ідеї, озвучені представником Foster + Partners, важливі не лише для проєктувальників хмарочосів і великих скляних фасадів. Вони показують напрям, у якому розвиватимуться вимоги до світлопрозорих конструкцій загалом.

По-перше, зростатиме значення комплексного підбору скління. Теплоізоляція залишиться необхідною, але поряд із нею доведеться враховувати сонцезахист, світлопропускання, комфорт і призначення приміщення.

По-друге, функціональні покриття та інші технології керування властивостями скла ставатимуть важливішими інструментами проєктування.

По-третє, цифрові технології допомагатимуть точніше підбирати конструкції під конкретні умови, а модернізація наявних будівель створюватиме додаткові завдання для виробників скла, вікон і фасадних систем.

Головний висновок: вікно майбутнього — це не обов’язково конструкція з максимальними значеннями всіх характеристик. Це рішення, у якому теплоізоляція, сонцезахист, природне освітлення та комфорт збалансовані відповідно до конкретних умов.

Саме перехід від гонитви за окремими показниками до комплексної оцінки властивостей скління може стати одним із ключових напрямів розвитку галузі в найближчі роки.

За матеріалами інтерв’ю Стефана Белінга, опублікованого у спеціалізованому виданні13 жовтня 2026 року .

Автор: Олег Кесслер