Після різкого падіння продажів у 2025 році початок 2026-го не приніс польським виробникам очікуваного відновлення. За перші п’ять місяців експорт ПВХ-столярки з Польщі до Італії скоротився ще на 22,6%. Водночас помічається важливий сигнал: щомісяця відставання від показників попереднього року поступово скорочується. А для українських виробників італійський ринок може стати ще цікавішим.

Ще зовсім недавно Італія була одним із найдинамічніших експортних напрямків для польської віконної галузі. У 2019 році польські виробники продали до Італії ПВХ-столярки приблизно на 120 млн євро. У 2021 році показник уже становив 223 млн євро, а у 2022-му продажі наблизилися до 440 млн євро.

Зростання продовжилося і в 2023 році — тоді експорт досяг 536 млн євро, а у 2024-му було встановлено рекорд — 562,6 млн євро.

Таким чином, лише за п’ять років вартість польського експорту ПВХ-столярки до Італії збільшилася майже вп’ятеро.

Ще у першій половині 2024 року ситуація виглядала настільки добре, що Італія випередила Німеччину за обсягом польського експорту ПВХ-столярки. Тоді продажі до Італії зростали на 12,5% у річному вимірі.

Але 2025 рік повністю змінив картину.

2025 рік: польський експорт втратив третину

За даними Centrum Analiz Branżowych, у 2025 році вартість експорту польської ПВХ-столярки до Італії скоротилася з приблизно 563 млн до 375 млн євро. Падіння становило 33,4%.

Схожа ситуація спостерігалася і в сегменті всієї столярки: експорт до Італії скоротився на 30,9%, до 416 млн євро.

При цьому Італія залишилася другим за значенням експортним ринком для польської віконної галузі після Німеччини.

Тобто мова не йде про втрату польськими виробниками інтересу до Італії. Навпаки, йдеться про дуже великий ринок, який після кількох років стрімкого зростання переживає серйозне коригування.

І перші місяці 2026 року поки що не дали підстав говорити про повноцінне відновлення.

За п’ять місяців 2026 року Польща недорахувалася понад 37 млн євро

У січні–травні 2025 року польські виробники експортували до Італії ПВХ-столярки на 165 млн євро.

За аналогічний період 2026 року — лише 127,6 млн євро.

Таким чином, різниця становить понад 37 млн євро, а падіння у річному вимірі — 22,6%.

Зменшилася і середня щомісячна вартість експорту. Якщо за перші п’ять місяців 2025 року польські компанії продавали до Італії в середньому близько 33 млн євро продукції на місяць, то у 2026 році цей показник становить приблизно 25,5 млн євро.

Тобто щомісяця італійський ринок отримував польської ПВХ-столярки приблизно на 7,4 млн євро менше, ніж роком раніше.

На перший погляд, цифра -22,6% виглядає дуже погано. Особливо якщо врахувати, що базою для порівняння вже є слабкий 2025 рік.

Але помісячна статистика показує цікаву тенденцію.

Січень: мінус 41%

Найскладнішим місяцем для польських експортерів став січень.

У січні 2025 року експорт ПВХ-столярки з Польщі до Італії становив 37,2 млн євро. Через рік — лише 21,9 млн євро.

Падіння — 41,1%.

У лютому ситуація дещо покращилася, хоча падіння все ще залишалося значним: з 35,2 до 25,4 млн євро, або -27,9%.

У березні польський експорт становив 24,8 млн євро проти 33,3 млн євро роком раніше. Падіння — 25,7%.

А ось у квітні почалася помітна зміна.

Польські виробники продали до Італії ПВХ-столярки на 27,8 млн євро, тоді як у квітні 2025 року цей показник становив 30,9 млн євро. Падіння скоротилося до 10%.

У травні ситуація була ще ближчою до торішнього результату: 27,7 млн євро проти 28,2 млн євро.

Різниця — лише 1,8%.

Тобто польський експорт залишається нижчим за торішній, але динаміка поступово покращується.

Поки що цього недостатньо, щоб говорити про стабілізацію. Але тенденція очевидна: розрив скорочується щомісяця.

Проблема не лише у польському експорті — італійський ринок також переживає охолодження

Падіння польських поставок не можна розглядати у відриві від ситуації на самому італійському ринку.

У 2025 році обсяг ринку віконних ПВХ-профілів в Італії скоротився більш ніж на 10%. До відповідної категорії належать як профілі італійського виробництва, так і імпортна продукція та готові вікна.

Ще важливіший фактор — структура італійського попиту.

Понад 80% продажів вікон в Італії припадає на ремонтний сегмент.

Саме цей сегмент протягом кількох років отримував потужну державну підтримку у вигляді податкових пільг. І коли правила почали поступово змінюватися, це неминуче позначилося на попиті.

Італійський Superbonus свого часу фактично створив масштабний ремонтний бум. У найбільш сприятливий період програма дозволяла компенсувати до 110% кваліфікованих витрат.

Згодом рівень підтримки скорочувався: у 2024 році ставка становила 70%, а у 2025 році — 65% для інвестицій, які відповідали визначеним умовам. Масове застосування Superbonus завершилося наприкінці 2025 року.

Тому падіння попиту на вікна у 2025 році стало значною мірою закономірним наслідком завершення періоду надзвичайно щедрої державної підтримки.

Але Італія не залишилася без програм підтримки

Важливо розуміти: завершення Superbonus не означає, що італійський ринок повністю залишився без стимулів.

У 2026 році продовжує діяти, зокрема, Ecobonus, який передбачає податкові відрахування за заходи з підвищення енергоефективності будівель, включаючи заміну вікон.

Розмір відрахування становить 36%, а для житла, яке є основним місцем проживання власника, — 50%.

Також продовжує діяти Bonus Casa, пов’язаний із ремонтними роботами.

У 2026 році для основного місця проживання він передбачає можливість відрахування 50% витрат, а для іншої нерухомості — 36%. Максимальний обсяг кваліфікованих витрат становить 96 тис. євро на об’єкт.

У 2027 році ставки мають бути знижені до 36% та 30% відповідно.

Отже, проблема італійського ринку полягає не в повному зникненні державної підтримки, а в тому, що сьогоднішні стимули значно менш привабливі, ніж ті, які кілька років тому сформували справжній бум реконструкції.

Для виробників вікон це принципова різниця.

Польща втратила частину ринку чи просто переживає загальне падіння?

Ось тут починається найцікавіше.

Падіння попиту в Італії безумовно пояснює значну частину скорочення польського експорту. Але виникає питання: чи весь польський мінус — це зниклий попит?

Адже якщо італійці купують менше вікон, це не означає, що вони повністю перестали їх купувати. Частина продукції продовжує продаватися, але постачальники можуть змінюватися.

І саме тут варто подивитися на конкурентне середовище.

Чи могли українські виробники посилити свої позиції в Італії?

Це поки що лише припущення, а не встановлений факт.

Але воно заслуговує на увагу.

Українські виробники вікон протягом останніх років дедалі активніше виходять на ринки Європейського Союзу. Італія також входить до переліку напрямків, де українська продукція вже присутня.

Доступні торговельні дані підтверджують наявність поставок українських ПВХ-конструкцій до Італії за кодом HS 392520.

Поки що масштаби українського експорту незрівнянні з польськими — тому говорити про те, що українські компанії «забрали італійський ринок у Польщі», було б передчасно.

Але сама логіка процесу заслуговує на увагу.

Якщо польський виробник втрачає частину продажів через падіння попиту, а український виробник одночасно збільшує присутність на цьому ринку, частина перерозподілу може відбуватися саме між постачальниками.

І це вже зовсім інша історія, ніж просто «італійський ринок впав».

Для української галузі тут є ще один важливий момент. Українські виробники сьогодні конкурують у Європі вже не лише як постачальники з нижчою собівартістю. Вони поступово накопичують досвід роботи з європейськими дилерами, монтажними компаніями та кінцевими споживачами, адаптують продукцію до вимог конкретних ринків і формують власні експортні канали.

Тому Італія цілком може стати одним із ринків, де в найближчі роки конкуренція між польськими та українськими виробниками буде посилюватися.

Але для остаточного висновку необхідно порівняти детальну статистику експорту з України, Польщі та інших ключових постачальників до Італії.

Італія залишається важливою для Польщі

Попри масштабне падіння, Італія залишається одним із ключових напрямків польського експорту.

У 2025 році, навіть після скорочення продажів, країна залишалася другим за вартістю ринком збуту польської столярки після Німеччини.

Тому польські виробники не збираються просто залишати Італію.

Навпаки, компанії продовжують інвестувати у маркетинг, розвивати дилерські мережі та працювати над впізнаваністю брендів. На ринок виходять і нові польські експортери.

Це показовий момент.

Якщо ринок справді втратив свою привабливість, компанії не витрачали б ресурси на побудову там довгострокової присутності.

Отже, проблема полягає не в тому, що Італія стала «непотрібною» польським виробникам. Проблема в тому, що епоха надзвичайно швидкого зростання італійського ринку завершилася.

Тепер за кожного клієнта доведеться боротися значно активніше.

Що це означає для українських виробників?

Для української віконної галузі італійська ситуація цікава з двох причин.

Перша — ринок не зник. Він просто став складнішим. Навіть після падіння Італія залишається одним із найбільших європейських ринків вікон, а значна частина попиту пов’язана з модернізацією існуючого житлового фонду.

Друга — зміна структури конкуренції створює можливості для нових постачальників.

Українським виробникам вже недостатньо просто запропонувати нижчу ціну. На зрілому європейському ринку необхідні стабільна якість, сертифікація, логістика, сервіс, гарантійні зобов’язання, знання місцевого ринку та надійний партнер на місці.

Саме тому наступний етап експансії українських виробників у ЄС може бути значно цікавішим за попередній.

Польський приклад показує: навіть дуже сильна експортна позиція не є гарантованою назавжди. Ринки змінюються, державні стимули закінчуються, а конкуренти поступово знаходять нові можливості.

І можливо, одним із таких конкурентів для польської віконної галузі в Італії поступово стає Україна.

Поки що це лише гіпотеза. Але така, яку варто перевірити цифрами.

Автор: Олег Кесслер